Людина не обирає ким народитися – чоловіком чи жінкою. Але саме стать – одна з перших категорій, яку дитина усвідомлює і яка визначає подальше її життя. Хлопчиків та дівчаток не тільки по різному вдягають, а й ставляться до них по-різному. Сучасні особистісно-орієнтовані підходи у педагогіці щодо становлення особистості не можуть вважатися досконалими та ефективними, якщо в них не враховано специфіку статі. 

     Дошкільне виховання є фундаментом формування особистості дитини, в тому числі й плекання її як майбутнього чоловіка чи жінки, батька чи матері. В цей період відбувається переосмислення поглядів на стать, статеві ролі, усвідомлення належності до певної статі, ідентифікація себе, як чоловіка або жінки, здійснюється вибір моделі поведінки згідно з відповідною статевою роллю.

     Саме тому вихователі нашого дошкільного закладу приділяють багато уваги статевому вихованню дітей, починаючи з раннього віку.  

    Мета діяльності педагога з даного питання -  виховання дитини як представника певної статі, озброєння її знаннями про особливості власного розвитку та розвитку представників протилежної статі, виховання статевої культури.

     Усю роботу зі статевого виховання дітей дошкільного віку педагогічні працівники здійснюють  дотримуючись таких

     принципів:

• активності 

• реалістичності 

• адресності 

• неперервності 

• правдивості 

• довіри 

• моральної чистоти 

 

      Для того щоб в дошкільному навчальному закладі виховання дітей здійснювалося з урахуванням їх статевих  особливостей, у педагогів і фахівців сформована статева компетентність, яка передбачає оволодіння педагогами організаційними, психолого-педагогічними та дидактичними аспектами керівництва дитячої діяльністю з акцентом на статеву ідентифікацію.

     Статева ідентифікація – усвідомлення дитиною себе як представника певної статі, засвоєння зразків поведінки, характерних для чоловіків і жінок.  

     Статева диференціація – це відмежування себе від представників протилежної статі, яке проявляється в сукупності генетичних, морфологічних і фізіологічних ознак, на основі яких розрізняють чоловічу і жіночу статі.

    Які ж форми та методи роботи вихователі груп використовують в освітньо-виховній діяльності, які сприяють статевій ідентифікації та диференціації дітей?

                       Форми

• Групові та індивідуальні заняття

• Різні види ігор

• Морально-етичні бесіди

• Цільові прогулянки, екскурсії

• Свята і розваги (музичні, фізкультурні)

• Читання спеціально дібраних художніх творів

• Перегляд мультфільмів

• Самостійна діяльність дітей 

 

                     Методи:

• Пояснення – передбачає повідомлення дітям певної інформації, роз’яснень значень тих чи інших рис особистості, норм і правил статевої поведінки.

• Навіювання сприяє актуалізації почуттів, ставлення до певних вчинків. Визначальним засобом навіювання можуть бути яскраві факти, приклади, особистість вихователя.

• Переконання - дає можливість малюкові впевнитися в правильності своїх дій, завдяки цьому знання дитини поєднуються з її почуттями та волею. Провідними прийомами переконання є бесіда, розповідь, доказовість, перегляд слайдів, мультфільмів, створення ситуації співпереживання.

• Приклад  має стати одним із головних методів формування дитячої свідомості як у сім'ї, так і в дошкільному навчальному закладі. Виховний вплив  прикладу – це своєрідна наочність у статевому вихованні дошкільників. 

• Привчання

• Вправи

• Доручення

• Виховні ситуації

     Всі методи щоденно використовуються вихователями як на занятті, так і в повсякденному житті. Вони сприяють вмінню дітей триматися природно, бути терплячими, з повагою ставитися до представника протилежної статі.